Baśnie o wojnie. Rozmowa z Wołodymyrem Rafiejenką i Marcinem Gaczkowskim

Wojna, która wybuchła w 2014 roku, zmieniła Ukrainę i literaturę ukraińską. Jak opowiedzieć o wojnie? W jaki sposób ukraińscy pisarze radzą sobie z tym tematem? Zapraszamy na rozmowę z autorem powieści Najdłuższe czasy Wołodymyrem Rafiejenką oraz tłumaczem współczesnej literatury ukraińskiej Marcinem Gaczkowskim. 21 października 2021 o godz. 18.00 w sieni Instytutu Kultury Miejskiej. Spotkanie w języku ukraińskim w tłumaczeniu na język polski. Rozmowę poprowadzi Oleksandra Iwaniuk. 

Nominowane do nagrody Angelus Najdłuższe czasy to pełna groteski i czarnego humoru baśń dla dorosłych. Książka opowiada o życiu i śmierci w czasie wojny ukraińsko-rosyjskiej. Od kiedy do alegorycznego miasta Z na wschodzie Ukrainy zawitało wojenne piekło, przestały tu obowiązywać prawa boskie i ludzkie. Ukraińcy z Donbasu mierzą się nie tylko z realiami rosyjskiej okupacji, lecz także zaburzeniami czasoprzestrzeni i zjawiskami paranormalnymi. Od trudnych wyborów, których dokonują bohaterowie Najdłuższych czasów, zależą nie tylko ich własne losy, lecz także przyszłość całej Ukrainy i Rosji oraz Związku Radzieckiego, który co prawda upadł, ale… nie do końca.

Oryginalne wydanie powieści opublikowano w 2017 r. w języku rosyjskim, polski przekład Marcina Gaczkowskiego i Anny Ursulenko ukazał się w 2020 r. nakładem Wydawnictwa KEW.

Goście:

• Wołodymyr Rafiejenko – ukraiński prozaik i poeta, nauczyciel akademicki. Autor siedmiu powieści i dwóch tomów poetyckich. Urodził się i wychował w Doniecku, gdzie studiował filologię rosyjską i kulturoznawstwo. Jego rosyjskojęzyczna proza porównywana jest do twórczości Nikołaja Gogola i Wieniedikta Jerofiejewa. Latem 2014 roku Rafiejenko opuścił Donieck, obecnie mieszka w Kijowie. Za powieść Najdłuższe czasy (ros. Dołgota dniej, 2017) został uhonorowany Nagrodą Wyszehradzką Partnerstwa Wschodniego. W roku 2019 opublikował swoją pierwszą książkę po ukraińsku – Mondegrin.
• Marcin Gaczkowski – literaturoznawca i historyk, nauczyciel akademicki, krytyk literacki. Tłumaczy poezję i prozę z języków ukraińskiego i rosyjskiego na polski. Jest współtwórcą portalu translatorskiego Rozstaje.art, należy do Stowarzyszenia Tłumaczy Literatury. W tegorocznym finale Literackiej Nagrody Europy Środkowej „Angelus” znalazły się dwie przetłumaczone przez niego powieści o wojnie na ukraińskim Donbasie – obok Najdłuższych czasów także Magnetyzm Petra Jacenki. Podczas miesięcznej rezydencji w Gdańsku kończy pracę nad inną książką poświęconą tej tematyce – Córeczką Tamary Dudy.
• Oleksandra Iwaniuk – jest absolwentką Akademii Mohylańskiej w Kijowie oraz College of Europe (Natolin). Doktoryzowała się rozprawą na temat elit politycznych na Ukrainie. Jest autorką licznych artykułów, pisze m.in. dla „Polityki”. Jej debiut literacki „Amor[t]e” opowiada opartą na faktach historię ukraińskiego patrioty z Doniecka w przededniu rozpoczęcia się rosyjskiej agresji na Donbasie. W 2017 r. Oleksandra założyła w Warszawie Klub literacki Po Sąsiedzku, który służy przybliżeniu dialogu i porozumienia między Polakami a ich wschodnimi sąsiadami poprzez literaturę.

Назва події: Казки про війну. Зустріч із Володимиром Рафєєнком та Марціном Ґачковським
21 жовтня 2021 о 18.00 г. | Інститут міської культури у Ґданську

Розмова польською та українською мовами.

Війна змінила Україну та українську літературу. Як розповісти війну? Чи впорюються із цим завданням українські письменники? Чи їхній голос вдається донести до поляків? Запрошуємо на зустріч із українським письменником із Донбасу Володимиром Рафєєнком, автором роману «Довгі часи», та перекладачем української літератури Марціном Ґачковським.

Номіновані на літературну премію Анґелюс «Довгі часи» (рос. Долгота дней, пол. Najdłuższe czasy) — казка для дорослих про життя і смерть в часи українсько-російської війни, де фантасмагоричне та ірреальне перемежовується з дійсністю. Роман складається з двох частин. Перша — це моторошна казка, де на околиці Z (під цією назвою ховається Донецьк) у лазні «П’ятий Рим» без сліду зникають окупанти і щоранку лунає гімн України, де колорадські жуки з ногами-кинджалами перетворюють роздачу гуманітарної допомоги на бійню, де, врешті, аби потрапити у Київ, потрібно прийняти смерть. Друга частина — новели, написані у реалістичній манері та вплетені у тло казки. Новели про людей, які живуть і виживають у Донецьку. Реальні долі, реальні історії, від яких стискається серце.
Польський переклад книжки – Анни Урсуленко та Марціна Ґачковського – вийшов 2020 р. у Видавництві КЕВ.

Учасники:
Володимир Рафєєнко – народжений 1969 р. у Донецьку. Закінчив Донецький національний університет за спеціальностями російська філологія, культурологія. Працював літературним редактором і провідним менеджером Публікується з 1995 року. Автор 7 романів, книги новел, 3 віршованих збірок. Володар російських літературних нагород за романи Неповернуті дієслова (2008) та Літо без перерви (2012) та Вишеградської премії за Довгі часи (2017). З липня 2014 року в зв’язку з війною на південному сході України вимушено проживає в Києві. 2019 р. побачив світ його перший роман написаний українською мовою – Мондеґрін.

Марцін Ґачковський – літературознавець, історик, літературний критик, університецький викладач, редактор літературного сайту Roztaje.art. Автор перекладів поезії та прози з української та російської на польську мову. Цього року номінований двічі на літературну премію Анґелюс за переклади романів Петра Яценка та Володимира Рафєєнка. Нині завершує роботу над іншою книжкою про війну на сході України – «Доцею» Тамари Горіхи-Зерні.